понаймати
ПОНАЙМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Найняти багатьох. Корній не занехаяв господарства, понаймав наймитів, і хазяйство все кращало (Гр., І, 1963, 403); Завів орендар свій невід, сітки, снасті; понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті ловити... (Мирний, І, 1954, 351); По полю пооставались тілько гуляки, що на радощах понаймали музики та й водяться з ними купами, танцюючи (П. Куліш, Вибр., 1969, 173); // заст. Взяти для користування на певний строк за плату багато чого-небудь (ділянок землі, будинків і т. ін.).
2. заст. Віддати в найми багатьох. Наняла я свого Степанка і стала пропитувати, щоб і дівчат понаймати (Барв., Опов.., 1902, 287); -За що ж це мене господь покарав отакими дітьми? Понаймаєш у найми, - года не вибуде, а вдома теж ніякої з їх помочі нема (Григ., Вибр., 1959, 31); // заст. Віддати для користування на певний строк за плату багато чого-небудь (ділянок землі, будинків і т. ін.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаймаю | понаймаємо |
2 особа | понаймаєш | понаймаєте |
3 особа | понаймає | понаймають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понаймав | понаймали |
Жіночий рід | понаймала | |
Середній рід | понаймало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаймаймо | |
2 особа | понаймай | понаймайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понаймавши |