понадіятися
ПОНАДІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док. Покластися на кого-, що-небудь. [Виборний:] Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повітчиками (Котл., II, 1953, 13); Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров'я, на свої руки і горду вдачу (Стельмах, II, 1962, 110).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понадіюся | понадіємося |
2 особа | понадієшся | понадієтеся |
3 особа | понадіється | понадіються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понадіявся | понадіялися |
Жіночий рід | понадіялася | |
Середній рід | понадіялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понадіймося | |
2 особа | понадійся | понадійтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понадіявшись |