помучитися
ПОМУЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Мучитися якийсь час. Три дні помучився [Степан] .. та й віддав богу душу (Хотк., І, 1966, 70); Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. - Хай помучиться хоч у сні перед волею (Стельмах, II, 1962, 231); Помучитись прийдеться З усім тим [перекладом] не на жарт (Л. Укр., І, 1951, 38); Катрі з великим клунком важко й протиснутися на тротуарі.. То, помучившись трохи, звернула за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (Головко, II, 1957, 385).
2. Змучитися (про всіх або багатьох). Часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи де-будь у холодку, Митро.. починав оповідати нам казку (Фр., І, 1955, 260).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помучуся | помучимося |
2 особа | помучишся | помучитеся |
3 особа | помучиться | помучаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помучився | помучилися |
Жіночий рід | помучилася | |
Середній рід | помучилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помучмося | |
2 особа | помучся | помучтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помучившись |