помудрувати
ПОМУДРУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. над чим і без додатка. Напружено обдумувати що-небудь якийсь час. Над новою думкою, яка так схвилювала Леоніда Івановича, все одно помудрувати доведеться (Собко, Срібний корабель, 1961, 228); В годину дозвілля приємно помудрувати над кросвордом (Літ. Укр., 18.VI 1965, 4).
2. Те саме, що схитрувати. Ригорович захотів помудрувати і, щоб з першої пори загнуздати пана сотника по-своєму, щоб не дуже бришкав проти писаря, написав по-своєму (Кв.-Осн., II, 1956, 221).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помудрую | помудруємо |
2 особа | помудруєш | помудруєте |
3 особа | помудрує | помудрують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помудрував | помудрували |
Жіночий рід | помудрувала | |
Середній рід | помудрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помудруймо | |
2 особа | помудруй | помудруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помудрувавши |