покликач
ПОКЛИКАЧ, а, ч. , іст. Особа, що привселюдно оголошувала що-небудь, сповіщала про щось. Процес християн.. відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового (Л. Укр., II, 1951, 510); - Не розходьтеся! Не розходьтеся! - вигукували султанські покликачі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покликач | покликачі |
Родовий | покликача | покликачів |
Давальний | покликачеві, покликачу | покликачам |
Знахідний | покликача | покликачів |
Орудний | покликачем | покликачами |
Місцевий | на/у покликачі, покликачу, покликачеві | на/у покликачах |
Кличний | покликачу | покликачі |