позолочуваний
ПОЗОЛОЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до позолочувати.
2. у знач. прикм. Покритий позолотою. Затремтів до самого вершка кам'яний колос, і з грюкотом пообпадало позолочуване проміннє [проміння] з його голови і стріли з його рук (Фр., II, 1950, 97); Молиться [злодій] в церкві поміж людьми на те тільки, щоб украсти позолочуваний хрест (Март., Тв., 1954, 366); *У порівн. [Данило:] Може, то якраз золота грамота? [Петро:] Іменно вона!.. Я бачив, що один краєчок здорово блищав, аж сяв, неначе позолочуваний!.. (Кроп., IV, 1959, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позолочуваний | позолочувана | позолочуване | позолочувані |
Родовий | позолочуваного | позолочуваної | позолочуваного | позолочуваних |
Давальний | позолочуваному | позолочуваній | позолочуваному | позолочуваним |
Знахідний | позолочуваний, позолочуваного | позолочувану | позолочуване | позолочувані, позолочуваних |
Орудний | позолочуваним | позолочуваною | позолочуваним | позолочуваними |
Місцевий | на/у позолочуваному, позолочуванім | на/у позолочуваній | на/у позолочуваному, позолочуванім | на/у позолочуваних |