пертися
ПЕРТИСЯ, пруся, прешся, недок., фам. 1. Те саме, що перти 1, 2. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра (Шевч., І, 1963, 330); Руки їх [тухольців] зачали ослабати, а монголи пруться і пруться на них, мов хвилі повені (Фр., VI, 1951, 86); - Куди ти прешся, ідоле?! - насідала на когось баба Параска (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 57); // Напирати на кого-небудь; штовхатися, пхатися. Латинці перлися товпами, Шпурляли вгору всі шапками. Кричали вголос на ввесь рот (Котл., І, 1952, 184); // перен. Намагаючись досягти певного становища, добиватися цього всіма засобами. Славних прадідів великих Правнуки погані! І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слов'янофіли Так і претесь... (Шевч., І, 1963, 332); - Ну що ти, Свербиносе, тямиш?. . - визвірився Дмитренко на червонопикого, товстого козачого голову, од котрого так і несло горілкою . - Кис би собі в шинку... Ні, в гласні преться (Мирний, І, 1949, 380); - Не встиг зносити першу пару штанів - і в начальство преться... (Стельмах, II, 1962, 30).
2. з ким, діал. Сперечатися. Та не їй зо мною пертись І на гутірку ставать! (Фр., XII, 1953, 265).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пруся | премося |
2 особа | прешся | претеся |
3 особа | преться | пруться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пертимуся | пертимемося |
2 особа | пертимешся | пертиметеся |
3 особа | пертиметься | пертимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перся | перлися |
Жіночий рід | перлася | |
Середній рід | перлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прімося | |
2 особа | прися | пріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пручись | |
Минулий час | першись |