первозданний
ПЕРВОЗДАННИЙ, а, е, книжн. 1. Який існує, створений раніше за все наступне. Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Шевч., II, 1963, 294).
2. Який був з самого початку, не змінений; чистий, незайманий. У роботі М. Скорика над "Тінями забутих предків" виявилися його глибоке знання народної музики, уміння поєднати її первозданну красу з узагальненістю сучасного симфонічного мислення (Мист., 6, 1966, 9); На ньому [Місяці] немає атмосфери, немає вітрів і потоків води, і всі сліди, зв'язані з різними етапами його розвитку, мають зберігатися на ньому в своєму первозданному вигляді (Рад. Укр., 18.VІ 1963, 2).
@ Первозданна тиша - абсолютна, глибока тиша. Густий брязкіт наповнював первозданну тишу степів (Рибак, Помилка.., 1940, 66).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | первозданний | первозданна | первозданне | первозданні |
Родовий | первозданного | первозданної | первозданного | первозданних |
Давальний | первозданному | первозданній | первозданному | первозданним |
Знахідний | первозданний, первозданного | первозданну | первозданне | первозданні, первозданних |
Орудний | первозданним | первозданною | первозданним | первозданними |
Місцевий | на/у первозданному, первозданнім | на/у первозданній | на/у первозданному, первозданнім | на/у первозданних |