НІЧИЧИРК, присудк. сл. 1. Мовчати, не подавати ніяких звуків. [Савка:] Ну, куме, нігде нічичирк! (К.-Карий, І, 1960, 414); Я його лупцюю, а він [кіт] нічичирк... (Збан., Мор. чайка, 1959, 95).
2. Тихо, ні звука. В школі - нічичирк! (Дн. Чайка, Тв.,1960, 101).