недоказаний
НЕДОКАЗАНИЙ, а, е. Висловлений не повністю, не до кінця. Хмельницький помітив, що й дружина його раптово знітилася, перервавши якесь недоказане до гості слово (Ле, Хмельницький, І, 1957, 18); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Донч., II, 1956, 256); Вуста були напіврозкриті, мов затрималося на них якесь незриме, недоказане слово (Дмит., Наречена, 1959, 153); // у знач. ім. недоказане, ного, с . Те, що залишилось невисловленим. Іван Васильович уважно слухав Дмитра,.. намагаючись розібратись, що таїлось за недоказаним (Стельмах, На.. землі, 1949, 480).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недоказаний | недоказана | недоказане | недоказані |
Родовий | недоказаного | недоказаної | недоказаного | недоказаних |
Давальний | недоказаному | недоказаній | недоказаному | недоказаним |
Знахідний | недоказаний, недоказаного | недоказану | недоказане | недоказані, недоказаних |
Орудний | недоказаним | недоказаною | недоказаним | недоказаними |
Місцевий | на/у недоказаному, недоказанім | на/у недоказаній | на/у недоказаному, недоказанім | на/у недоказаних |