невипитий
НЕВИПИТИЙ, а, е. Неспожитий (про рідину). Буде і для Романа стояти на столі повна по вінця чарка, проте залишиться вона невипитою (Гончар, III, 1959, 153); // Наповнений рідиною. В лівій його руці тремтіла невипита чарка, й прозорі краплини падали на землю (Довж., І, 1958, 340); * Образно. Візьми моє серце у руки, Тільки снами не муч і невипитим горем не муч (Мал., Запов. джерело, 1959, 107).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невипитий | невипита | невипите | невипиті |
Родовий | невипитого | невипитої | невипитого | невипитих |
Давальний | невипитому | невипитій | невипитому | невипитим |
Знахідний | невипитий, невипитого | невипиту | невипите | невипиті, невипитих |
Орудний | невипитим | невипитою | невипитим | невипитими |
Місцевий | на/у невипитому, невипитім | на/у невипитій | на/у невипитому, невипитім | на/у невипитих |