невикінчений
НЕВИКІНЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; недовершений, недосконалий. Вітчизняна війна перервала роботу М. Трублаїні над романом "Глибинний шлях", і твір лишився невикінченим (Іст. укр. літ., II, 1956, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невикінчений | невикінчена | невикінчене | невикінчені |
Родовий | невикінченого | невикінченої | невикінченого | невикінчених |
Давальний | невикінченому | невикінченій | невикінченому | невикінченим |
Знахідний | невикінчений, невикінченого | невикінчену | невикінчене | невикінчені, невикінчених |
Орудний | невикінченим | невикінченою | невикінченим | невикінченими |
Місцевий | на/у невикінченому, невикінченім | на/у невикінченій | на/у невикінченому, невикінченім | на/у невикінчених |