накаркати
НАКАРКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. За народними повір'ями - каркаючи, накликати лихо, неприємність і т. ін. (про ворону). Вона [ворона] повернулася з дуба тільки ввечері і накаркала такого дощу й грому, що погноїла все сіно (Довж., Зач. Десна, 1957, 495).
2. перен. Багато сказати про що-небудь неприємне, недобре. Клава взяла чемодан в другу руку, кинула весело: - Наговорила, накаркала - тьху! Не будемо гадати та загадувати (Ряб., Жайворонки, 1957, 122).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накаркаю | накаркаємо |
2 особа | накаркаєш | накаркаєте |
3 особа | накаркає | накаркають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накаркав | накаркали |
Жіночий рід | накаркала | |
Середній рід | накаркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накаркаймо | |
2 особа | накаркай | накаркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | накаркавши |