надвечірок
НАДВЕЧІРОК, рка, ч., розм. Те само, що надвечір'я. Стояв свіжий осінній надвечірок (Сеич., Онов., 1959, 51); Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань і надвечірків... (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надвечірок | надвечірки |
Родовий | надвечірка | надвечірків |
Давальний | надвечіркові, надвечірку | надвечіркам |
Знахідний | надвечірок | надвечірки |
Орудний | надвечірком | надвечірками |
Місцевий | на/у надвечірку | на/у надвечірках |
Кличний | надвечірку | надвечірки |