нагорьований
НАГОРЬОВАНИЙ, а, е, розм. Який зазнав багато горя. [Катря:] Та я ж тебе, бідну дівчину, натруджену та нагорьовану, винесу з цієї неволі на коні золотому (Вас., III, 1960, 122); Вони [коломийки] були такі милі серцю.. нагорьованого люду, бо вселяли надію на визволення, кликали братів зі сходу на допомогу (Колг. Укр., 11, 1962, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нагорьований | нагорьована | нагорьоване | нагорьовані |
Родовий | нагорьованого | нагорьованої | нагорьованого | нагорьованих |
Давальний | нагорьованому | нагорьованій | нагорьованому | нагорьованим |
Знахідний | нагорьований, нагорьованого | нагорьовану | нагорьоване | нагорьовані, нагорьованих |
Орудний | нагорьованим | нагорьованою | нагорьованим | нагорьованими |
Місцевий | на/у нагорьованому, нагорьованім | на/у нагорьованій | на/у нагорьованому, нагорьованім | на/у нагорьованих |