навикати
НАВИКАТИ, аю, аєш, недок., НАВИКНУТИ, ну, неш; мин. ч. навик, ла, ло; док., розм. 1. Засвоювати, набувати звичку до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якось діяти. Чого бик навик, того і вночі реве (Чуб., І, 1872, 286); Кати навикли поливати Країну кров'ю і слізьми. Але як прийде день одплати, - Судити будемо їх ми! (Пісні та романси.., II, 1956, 274).
2. Набувати навику, досвіду в чому-небудь. Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв'язував щосили (Рильський, II, 1946, 185).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навикаю | навикаємо |
2 особа | навикаєш | навикаєте |
3 особа | навикає | навикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навикатиму | навикатимемо |
2 особа | навикатимеш | навикатимете |
3 особа | навикатиме | навикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навикав | навикали |
Жіночий рід | навикала | |
Середній рід | навикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навикаймо | |
2 особа | навикай | навикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навикаючи | |
Минулий час | навикавши |