людинолюбний
ЛЮДИНОЛЮБНИЙ, а, е, книжн . Сповнений любові до людини. Шевченко сіяв правду. Сіяв щедро все, що було в його великому людинолюбному серці (Рад. Укр., 9.ІІІ 1964, 2); // Стос. до людинолюбства. Людинолюбна мета нашого мистецтва сприяє вічній молодості її митців, в тому числі й Андрія Малишка (Рад. літ-во, 6, 1963, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | людинолюбний | людинолюбна | людинолюбне | людинолюбні |
Родовий | людинолюбного | людинолюбної | людинолюбного | людинолюбних |
Давальний | людинолюбному | людинолюбній | людинолюбному | людинолюбним |
Знахідний | людинолюбний, людинолюбного | людинолюбну | людинолюбне | людинолюбні, людинолюбних |
Орудний | людинолюбним | людинолюбною | людинолюбним | людинолюбними |
Місцевий | на/у людинолюбному, людинолюбнім | на/у людинолюбній | на/у людинолюбному, людинолюбнім | на/у людинолюбних |