лизун
ЛИЗУН, а, ч., зневажл. 1. Той, хто любить лизатися (у 2 знач.).
2. перен. Те саме, що лизоблюд. - Що ж то ти робиш? - Не бач? Не відчиняють гемонські панські лизуни. Не пускають по волі - увійдемо силою (Мирний, IV, 1955, 187); В повітрі заблищали шаблі і кулаки, почулася лайка..- Ах ти, панський лизуне! - Хлопська пико! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 488).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лизун | лизуни |
Родовий | лизуна | лизунів |
Давальний | лизунові, лизуну | лизунам |
Знахідний | лизуна | лизунів |
Орудний | лизуном | лизунами |
Місцевий | на/у лизуні, лизунові | на/у лизунах |
Кличний | лизуне | лизуни |