знудьгуватися
ЗНУДЬГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм. 1. Стомитися, змучитися від нудьги. На гірке життя уродився я, Не зазнав і раз щастя змолоду; Знудьгувалася вся душа моя Серед вічної стужі-холоду (Граб., І, 1959, 375); - Здрастуй, Зоро! Чи ти пізнаєш мене? - удавано ніжно промовила вона до Зори.- Я так знудьгувалася без тебе! (Мокр., Острів.., 1961, 76).
2. без додатка і за ким - чим, рідше по кому - чому. Відчути тугу, скучити за ким-, чим-небудь. Діти міцно обіймали батька за шию.- Знудьгувалися? - усміхнувся, ніжно пригортаючи дітей до себе (Бойч., Молодість, 1949, 3); - Я знудьгувався за поезією, а ви відкрили для мене новий світ... (Збан., Сеспель, 1961, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знудьгуюся | знудьгуємося |
2 особа | знудьгуєшся | знудьгуєтеся |
3 особа | знудьгується | знудьгуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знудьгувався | знудьгувалися |
Жіночий рід | знудьгувалася | |
Середній рід | знудьгувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знудьгуймося | |
2 особа | знудьгуйся | знудьгуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | знудьгувавшись |