зниділий
ЗНИДІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знидіти; // у знач. прикм. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952, 124); // Зів'ялий, чахлий (про рослини). Кілька, ще прадідом посаджених яблунь чорніли на садибі дуплами й хилилися до землі зниділими вітами (Чендей, Поєдинок, 1962, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зниділий | зниділа | зниділе | зниділі |
Родовий | зниділого | зниділої | зниділого | зниділих |
Давальний | зниділому | зниділій | зниділому | зниділим |
Знахідний | зниділий, зниділого | зниділу | зниділе | зниділі, зниділих |
Орудний | зниділим | зниділою | зниділим | зниділими |
Місцевий | на/у зниділому, зниділім | на/у зниділій | на/у зниділому, зниділім | на/у зниділих |