зметнути
ЗМЕТНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору. Пробуравлена [кулями] смужка сухої землі одночасно зметнула вгору кілька димків, запорошила йому очі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 538); * Образно. Вийдуть женці, як солдати, строєм. Пісню зметнуть, як в поході колись (Шпорта, Вибр., 1958, 51); // неперех. Те саме, що змахнути 1. Гримнув постріл. Індієць зметнув руками й упав (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).
2. перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь. Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (Бажан, І, 1946, 220).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зметну | зметнемо |
2 особа | зметнеш | зметнете |
3 особа | зметне | зметнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зметнув | зметнули |
Жіночий рід | зметнула | |
Середній рід | зметнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зметнімо | |
2 особа | зметни | зметніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зметнувши |