зжовклий
ЗЖОВКЛИЙ, рідко ІЗЖОВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зжовкнути, ізжовкнути; // у знач. прикм. Він бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові (Багмут, Щасл. день.., 1951, 151); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле.. жито (Смолич, І, 1947, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зжовклий | зжовкла | зжовкле | зжовклі |
Родовий | зжовклого | зжовклої | зжовклого | зжовклих |
Давальний | зжовклому | зжовклій | зжовклому | зжовклим |
Знахідний | зжовклий, зжовклого | зжовклу | зжовкле | зжовклі, зжовклих |
Орудний | зжовклим | зжовклою | зжовклим | зжовклими |
Місцевий | на/у зжовклому, зжовклім | на/у зжовклій | на/у зжовклому, зжовклім | на/у зжовклих |