зацькований
ЗАЦЬКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зацькувати. І враз згадалось [Лазарю], як ще малим хлопцем повісив кота. Нещасного, з обдертим хвостом і вухами, зацькованого псами кота... (Коцюб., II, 1955, 192); Доля Тесленка відбиває типову долю мільйонів селянських бідарів, знесилених експлуатацією, зацькованих поміщицьким урядом (Рад. Укр., 28.VІ 1951, 2).
2. у знач. прикм. Який виражає стан переслідуваного. Відповзав він [отаман].., зім'ятий, закривавлений, ще мовби не вірячи, що його пустили живим, озираючись на своїх переслідувачів зацькованим, здичавіло-винуватим поглядом (Гончар, Таврія,., 1957, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зацькований | зацькована | зацьковане | зацьковані |
Родовий | зацькованого | зацькованої | зацькованого | зацькованих |
Давальний | зацькованому | зацькованій | зацькованому | зацькованим |
Знахідний | зацькований, зацькованого | зацьковану | зацьковане | зацьковані, зацькованих |
Орудний | зацькованим | зацькованою | зацькованим | зацькованими |
Місцевий | на/у зацькованому, зацькованім | на/у зацькованій | на/у зацькованому, зацькованім | на/у зацькованих |