засумувати
ЗАСУМУВАТИ, ую, уєш, док., без додатка і за ким - чим. Почати сумувати; зажуритися. Христя одно сиділа, понурившись. - Чого се наша доня засумувала так? - стаючи проти неї і весело заглядаючи у вічі, спитав Колісник (Мирний, III, 1954, 313); Засумувала Ганя за чоловіком, неначе він десь поїхав у далеку сторону (Н.-Лев., І, 1956, 151); Мої думки розігнала мама. Вона назбирала великий букет квітів, сіла на камені та й заспівала. Ніжно, ніжно, про козаченька, що поїхав за Десну. Я знаю - то вона за татусем засумувала (Збан., Мор. чайка, 1959, 125); * Образно. Пожовкнув ліс, принишк - засумував, як сухотник (Головко, І, 1957, 76).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засумую | засумуємо |
2 особа | засумуєш | засумуєте |
3 особа | засумує | засумують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засумував | засумували |
Жіночий рід | засумувала | |
Середній рід | засумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засумуймо | |
2 особа | засумуй | засумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засумувавши |