жерло
ЖЕРЛО, а, с. 1. Передній отвір у стволі артилерійської зброї; дуло. Гармати будуть спрямовані жерлами на Зимовий палац (Коп., Тв., 1953, 521); Поволі з німою погрозою заворушилися гармати: навідники повертали чорні жерла на ціль (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); // Частина артилерійської зброї у вигляді труби, через яку проходить снаряд; ствол. У передсвітанковій млі чорніли низенькі вагони панцерника, над якими, наче журавлі, заглядали в небо тонкі жерла зеніток (Петльов., Хотинці, 1949, 211); На коліях, наїжившись тупоносими кулеметами та довгими жерлами гармат, стояли.. важкі, присадкуваті сіро-зелені споруди (Юхвід, Оля, 1959, 290); * У порівн. Оточене місто ще курилося сотнями заводських димарів, зведених догори, як жерла величезних фортечних гармат (Гончар, І, 1954, 217).
2. Вхідний отвір печі. - Стійте! - крикнув Крукке, намагаючись спинити рух крана, який просовував уже в жерло печі мульду, наповнену сталевими уламками (Собко, Серце, 1952,14); // Вихідний отвір димаря, труби і т. ін. Жерла заводських димарів, захекавшись, салютують в небо сизим фейєрверком диму (Коп., Вибр., 1953, 54); На трубі, біля самого її жерла, стоїть, тримаючись за трос, людина... (Донч., II, 1956, 412).
3. Вузький і глибокий отвір. Кратер з'єднується з жерлом вулкана, яке досягає величезної глибини, доходячи до магматичного басейну (Наука.., 6, 1958, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жерло | жерла |
Родовий | жерла | жерл |
Давальний | жерлу | жерлам |
Знахідний | жерло | жерла |
Орудний | жерлом | жерлами |
Місцевий | на/у жерлі | на/у жерлах |
Кличний | жерло | жерла |
жерти
ЖЕРТИ, жеру, жереш, недок., перех. і без додатка. 1. вульг. Їсти жадібно, багато чого-небудь. Довіку лев не втомиться ягнят покірних жерти (Л. Укр., І, 1951, 169); Тільки-но полягали [наймити], ще й не поснули, устав хазяїн, сів - жере, аж чвака... (Україна.., І, 1960, 51); * Образно. Гриць не читав, а жер ті книжки (Мирний, III, 1954, 186); // зневажл. Взагалі їсти. - А я не люблю тих, хто жере хліб, не зароблений власним потом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 253); // По-їдаючи, нищити. Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого дуба... (Шевч., II, 1953, 367); На сьогоднішніх зборах затверджували план участі піоне-рії в наступі на гусінь, що жерла садок (Донч., І, 1956, 64).
Жерти без пам'яті - дуже багато їсти. Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю, жере без пам'яті (Коцюб., І, 1955, 300).
2. перен. Спалюючи, знищувати що-небудь з великою швидкістю (про вогонь, полум'я). Тепер вона бачила в печі в'юнкий вогонь, що паливо жер (Коцюб., II, 1955, 271); Пожежа!.. Криваво-червоне полум'я злітало крутим валом, косо йшло за вітром, жеручи суху ковилу (Хор., Ковила, 1960, 83); //Витрачати багато чого-небудь, поглинати. Чхав [трактор], коли треба було заводитися, жер безсовісно пальне, стогнав, коли плуг, приміром, ставили на глибшу оранку (Ю. Янов., І, 1958, 444).
3. перен. Охоплювати цілком, не давати спокою (про почуття і т. ін.). Непевність та тривога, мов вогонь, жерли Гнатове серце (Коцюб., І, 1955, 48); Така їх заздрість жерла, що вони від люті вмерли (Забіла, У.. світ, 1960, 157).
@ Жерти оком (очима, поглядом) - пронизливо, жадібно або зі злістю дивитись на кого-небудь. Тільки Стасик жер маму блискучим оком (Коцюб., II, 1955, 251).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жеру | жеремо |
2 особа | жереш | жерете |
3 особа | жере | жеруть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жертиму | жертимемо |
2 особа | жертимеш | жертимете |
3 особа | жертиме | жертимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жер | жерли |
Жіночий рід | жерла | |
Середній рід | жерло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жерімо | |
2 особа | жери | жеріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жеручи | |
Минулий час | жерши |