долото
ДОЛОТО, а, с. 1. Інструмент для видовбування отворів, заглиблень і т. ін. Десь в льохах познаходили здорові кам'яні плити, де були видовбані долотом слова про давні дії царства (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Почали [розбійники] долотами пробивати задню стіну в царській палаті (Калин, Закарп. казки, 1955,27); * У порівн. - В мене дзьоб, як долото (Біл., Пташ. голоси, 1956. 9).
2. Різальна частина культиватора для прополювання і розпушування в міжряддях грунту. Глибоке розпушування провадять долотами (по три на кожне міжряддя) (Колг. Укр., 5, 1959, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | долото | долота |
Родовий | долота | доліт |
Давальний | долоту | долотам |
Знахідний | долото | долота |
Орудний | долотом | долотами |
Місцевий | на/у долоті | на/у долотах |
Кличний | долото | долота |