бурхати
БУРХАТИ, ає, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища - вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати. І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись (Котл., І, 1952, 87); Вода бурхала коло самісінького порога (Н.-Лев., II, 1956, 390); Вогонь бурхав, скаженів, мов лютий звір, кидався на все, що могло горіти, вихоплювався там, де його й не сподівались (Коцюб., І, 1955, 121); * Образно. Над панським палацом бурхало, стугоніло полум'я людського гніву (Горд., І, 1959, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурхаю | бурхаємо |
2 особа | бурхаєш | бурхаєте |
3 особа | бурхає | бурхають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурхатиму | бурхатимемо |
2 особа | бурхатимеш | бурхатимете |
3 особа | бурхатиме | бурхатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бурхав | бурхали |
Жіночий рід | бурхала | |
Середній рід | бурхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурхаймо | |
2 особа | бурхай | бурхайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бурхаючи | |
Минулий час | бурхавши |