безштанько
БЕЗШТАНЬКО, а, ч., розм. 1. Той, хто ходить без штанів (про маленьких хлопчаків). Одно хлоп'я, ще безштанько, знай верталось додому, кричучи (Барв., Опов.., 1902, 239); Про Тараса Григоровича я і раніш чув, коли ще безштаньком був (Коз., Зол. грамота, 1939, 50).
2. перен., зневажл. Про бідно одягнену людину; взагалі про бідняка. Не дуже лиш гнатимеш коней: невелика цяця їде - знаємо ми сих безштаньків! (Мирний, III, 1954, 190); Чому ж на чолі боротьби не стати саме йому, кобищанському безштанькові? (Смолич, Мир.., 1958, 500).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безштанько | безштаньки |
Родовий | безштанька | безштаньків |
Давальний | безштанькові, безштаньку | безштанькам |
Знахідний | безштанька | безштаньків |
Орудний | безштаньком | безштаньками |
Місцевий | на/у безштаньку, безштанькові | на/у безштаньках |
Кличний | безштаньку | безштаньки |