безліч
БЕЗЛІЧ, і, ж. Дуже велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь. Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (Н.-Лев., II, 1956, 223); Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр., III, 1952, 740); Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Сміл., Пов. і опов., 1949, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безліч | |
Родовий | безлічі | |
Давальний | безлічі | |
Знахідний | безліч | |
Орудний | безліччю | |
Місцевий | на/у безлічі | |
Кличний | безліче |