мірошник
МІРОШНИК, а, ч. Власник млина; той, хто працює в млині; мельник. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався (Гл., Вибр., 1951, 13); За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (Н.-Лев., II, 1956, 54); * У порівн. З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мірошник | мірошники |
Родовий | мірошника | мірошників |
Давальний | мірошникові, мірошнику | мірошникам |
Знахідний | мірошника | мірошників |
Орудний | мірошником | мірошниками |
Місцевий | на/у мірошнику, мірошникові | на/у мірошниках |
Кличний | мірошнику | мірошники |