буцуден
БУЦУДЕН, -а, ч. В середньовічній архітектурі країн Центральної Азії і Далекого Сходу – розташований на головній осі ансамблю дзен-буддійського монастиря головний храм зі статуєю Будди; перед ним знаходилися ворота (сомон і саммон), за ним – інші будівлі (хатто і ходзьо).