хмикати
ХМИКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вимовляти «хм», виражаючи іронію, здивування, глузування, досаду, сумнів і т. ін. Він [голова зборів] підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 341); Вона не тільки чистенько одягалася, але в такому порядку тримала папери на столі і в шафі, що Ауер, спостерігаючи цю акуратність, тільки задоволено хмикав (Хижняк, Тамара, 1959, 82); - Зроби милість, допусти до нього [пана] або поклич.- Так і покличу! Завтра з мішечком,- презирливо хмикає Никанор (Стельмах, І, 1962, 394).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмикаю | хмикаємо |
2 особа | хмикаєш | хмикаєте |
3 особа | хмикає | хмикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмикатиму | хмикатимемо |
2 особа | хмикатимеш | хмикатимете |
3 особа | хмикатиме | хмикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хмикав | хмикали |
Жіночий рід | хмикала | |
Середній рід | хмикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмикаймо | |
2 особа | хмикай | хмикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хмикаючи | |
Минулий час | хмикавши |