ультиматум
УЛЬТИМАТУМ, у, ч . 1. У міжнародних відносинах або при воєнних діях - категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. Уряд Австро-Угорщини направив сербському урядові ультиматум, включивши в нього.. такі принизливі вимоги, які Сербія напевне повинна була відхилити (Нова іст., 1957, 143); Радянське командування, щоб уникнути непотрібного кровопролиття, поставило оточеним [німецько-фашистським] військам ультиматум - скласти зброю (Ком. Укр., 2, 1969, 67).
2. Взагалі якась категорична вимога, що супроводжується погрозою. - Ви помиляєтесь, Михайле Амадейовичу, - відповів я на ультиматум завуча. - Є ще третій вихід.. Покажемо райвно ту цифру успішності, яка в нас є (Збан., Малин. дзвін, 1958, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ультиматум | ультиматуми |
Родовий | ультиматуму | ультиматумів |
Давальний | ультиматумові, ультиматуму | ультиматумам |
Знахідний | ультиматум | ультиматуми |
Орудний | ультиматумом | ультиматумами |
Місцевий | на/у ультиматумі | на/у ультиматумах |
Кличний | ультиматуме | ультиматуми |