улус
УЛУС, у, ч . 1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. Виглянуло над Чигрином Сонце із-за хмари, Потягли в свої улуси З турками татаре [татари] (Шевч., II, 1963, 182); - Сходи хоч весь улус - ніде не знайдеш ти такого килима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 394); Ширинська орда вийшла з зимових улусів і вчинила наїзд на сторожові курені та прикордонні села (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 278).
2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи Після смерті Чингіс-хана його держава розпалась на кілька великих володінь, або улусів, які були поділені між його синами та внуками (Іст. СРСР, І, 1957, 70).
3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові. Улус - це район в Якутії - республіці, що займає великі простори далекої півночі (Трубл., Крила.., 1947, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улус | улуси |
Родовий | улусу | улусів |
Давальний | улусові, улусу | улусам |
Знахідний | улус | улуси |
Орудний | улусом | улусами |
Місцевий | на/у улусі | на/у улусах |
Кличний | улусе | улуси |