сікнути
СІКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до сікти. Василь, ухопивши Івана за ноги, звалив на нари, щоб не сікнула куля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 102); Управитель, зібгавши свій норов, уже з докором звертається до Якубенка.- Лесю, хоч худобу пожалій.- А ви наших дітей, коли вони з голоду пухли, хоч раз пожаліли? - як батогом сікнув [словами] Лесь (Стельмах, І, 1962, 564).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сікну | сікнемо |
2 особа | сікнеш | сікнете |
3 особа | сікне | сікнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сікнув | сікнули |
Жіночий рід | сікнула | |
Середній рід | сікнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сікнімо | |
2 особа | сікни | сікніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сікнувши |