совик
СОВИК, а, ч., розм. Те саме, що совок. Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипала борошно в нього (Головко, II, 1957, 39).
СОВИК, а, ч. У північних народів - верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні. В пімах і совику він був подібний до якогось звіра, але не страшного (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 90); Вершомет спокійно латав совик (Трубл., Лахтак, 1953, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | совик | совики |
Родовий | совика | совиків |
Давальний | совикові, совику | совикам |
Знахідний | совик | совики |
Орудний | совиком | совиками |
Місцевий | на/у совику | на/у совиках |
Кличний | совику | совики |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | совик | совики |
Родовий | совика | совиків |
Давальний | совикові, совику | совикам |
Знахідний | совик | совики |
Орудний | совиком | совиками |
Місцевий | на/у совику | на/у совиках |
Кличний | совику | совики |