синтагма
СИНТАГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність. Синтагма..- інтонаційно оформлена семантико-синтаксична одиниця мови, яка виділяється (вичленовується) із складу речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 153); Всяка прозаїчна мова розчленовується на окремі фрази і дрібніші внутріфразові єдності - синтагми (Рад. літ-во, 2, 1968, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синтагма | синтагми |
Родовий | синтагми | синтагм |
Давальний | синтагмі | синтагмам |
Знахідний | синтагму | синтагми |
Орудний | синтагмою | синтагмами |
Місцевий | на/у синтагмі | на/у синтагмах |
Кличний | синтагмо | синтагми |