сикавка
СИКАВКА, и, ж. 1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати, і підкрадеться до кота, щоб його поцілити (Вишня, II, 1956, 258); Вона, сикавка, хоч і не вогнепальна зброя, вона більше гідропульт, та проте й вона привчала до окоміру (Вишня, II, 1956, 258).
2. діал. Пожежний насос. - Панове, ратуш [ратуша] горить! До коновок і сикавок! (Фр., VI, 1951, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сикавка | сикавки |
Родовий | сикавки | сикавок |
Давальний | сикавці | сикавкам |
Знахідний | сикавку | сикавки |
Орудний | сикавкою | сикавками |
Місцевий | на/у сикавці | на/у сикавках |
Кличний | сикавко | сикавки |