саморозкриття
САМОРОЗКРИТТЯ, я, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину). У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (Рад. літ-во, 9, 1965, 39); Те дивне саморозкриття, яке взагалі властиве Рильському більше, ніж кому із поетів світової літератури, у його останніх піснях, особливо у циклі «Таємниця осіннього листя», досягає найвищих емоційних регістрів (Вітч., 7, 1965, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | саморозкриття | |
Родовий | саморозкриття | |
Давальний | саморозкриттю | |
Знахідний | саморозкриття | |
Орудний | саморозкриттям | |
Місцевий | на/у саморозкритті | |
Кличний | саморозкриття |