рейтар
РЕЙТАР, а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI-XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Кач., II, 1958, 442); Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (Панч, Іду, 1946, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рейтар | рейтари |
Родовий | рейтара | рейтарів |
Давальний | рейтарові, рейтару | рейтарам |
Знахідний | рейтара | рейтарів |
Орудний | рейтаром | рейтарами |
Місцевий | на/у рейтарі, рейтарові | на/у рейтарах |
Кличний | рейтаре | рейтари |