притертий
ПРИТЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притерти. В небі тягнулись на північ журавлі і лебеді, зрідка гублячи на землю своє притерте в дорозі пір'я (Стельмах, Хліб.., 1959, 193); Він аж схлипнув від хвилювання, оцей бідолашний чорноземний Ромео, в полотняній сорочці і притертих на колінах штанях (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 130); І він до рук дає мені книжчину, Обтріпану, зачитану ночами. Притерту часом, інколи сльозою, Долонею шорсткою, у смолі (Мал., Віщий голос, 1961, 56); // у знач. прикм. Стійкість на спрацювання притертих деталей збільшується [після обкатки] і тривалість служби зчленувань, вузлів, механізмів і машини в цілому зростає (Орг. і технол. тракт, робіт, 1956, 92); Галя вимітала долівку. Йому на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці (Мирний, IV, 1955, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притертий | притерта | притерте | притерті |
Родовий | притертого | притертої | притертого | притертих |
Давальний | притертому | притертій | притертому | притертим |
Знахідний | притертий, притертого | притерту | притерте | притерті, притертих |
Орудний | притертим | притертою | притертим | притертими |
Місцевий | на/у притертому, притертім | на/у притертій | на/у притертому, притертім | на/у притертих |