принос
ПРИНОС, у, ч., розм. Те, що приноситься кимсь як дарунок; приносини. Катря втихомирилася. Та як же було й не втихомиритися, коли син обіцяє такі багаті приноси? (Мирний, IV, 1955, 288); Зачалася вечеря таки від Гринькового приносу. Пили горілку й їли ковбасу (Март., Тв., 1954, 314); Здобула [Лександра] собі пропуск у тюрму і пішла, узявши з собою щось їстівного на гостинець.. На приноси й не розглядалася [Тодоська] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | принос | приноси |
Родовий | приносу | приносів |
Давальний | приносові, приносу | приносам |
Знахідний | принос | приноси |
Орудний | приносом | приносами |
Місцевий | на/у приносі | на/у приносах |
Кличний | приносе | приноси |