приговорювати
ПРИГОВОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. - Дай вам, господи, і з роси, і з води, - приговорювала Мартоха, кланяючись (Л. Укр., III, 1952, 673); Мати допомагала йому одягатись. - Який же ти легкий став, сину, - приговорювала вона. - Здається, на руках би, як маленького, до самих Криничок несла (Гончар, II, 1959, 135); // заст. Промовляти слова туги над померлим. І як же то дуже голосили і жалібно приговорювали над Трохимом! (Кв.-Осн., II, 1956, 418).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приговорюю | приговорюємо |
2 особа | приговорюєш | приговорюєте |
3 особа | приговорює | приговорюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приговорюватиму | приговорюватимемо |
2 особа | приговорюватимеш | приговорюватимете |
3 особа | приговорюватиме | приговорюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приговорював | приговорювали |
Жіночий рід | приговорювала | |
Середній рід | приговорювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приговорюймо | |
2 особа | приговорюй | приговорюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приговорюючи | |
Минулий час | приговорювавши |