пощадок
ПОЩАДОК, дку, ч., діал. Пощада.
Без пощадку - немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Крим., Вибр., 1965, 414).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пощадок | пощадки |
Родовий | пощадку | пощадків |
Давальний | пощадкові, пощадку | пощадкам |
Знахідний | пощадок | пощадки |
Орудний | пощадком | пощадками |
Місцевий | на/у пощадку | на/у пощадках |
Кличний | пощадку | пощадки |