пошматований
ПОШМАТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошматувати. Пан глянув на блідий видочок хлопчини, на його одежу пошматовану й сягнув у кишеню (Коцюб., І, 1955, 130); Кого поховають товариші в братських могилах, кого птахи поклюють по чужих болотах, хто пошматований розлетиться впрах на гігантських фугасах (Довж., І, 1958, 356); Шістнадцяте століття і початок сімнадцятого - великий час в історії українського народу. Землі його були пошматовані державними кордонами (Наука.., 1, 1970, 15); [Микита:] Що з того, що я багатий, коли серце моє пошматоване гірш старцевої одежі?.. (Кроп., І, 1958, 77); // пошматовано, безос. присудк. сл. Дуже добре розуміє [Юля].., чому не пошматовано її спини батогами (Тют., Вир, 1964, 448).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошматований | пошматована | пошматоване | пошматовані |
Родовий | пошматованого | пошматованої | пошматованого | пошматованих |
Давальний | пошматованому | пошматованій | пошматованому | пошматованим |
Знахідний | пошматований, пошматованого | пошматовану | пошматоване | пошматовані, пошматованих |
Орудний | пошматованим | пошматованою | пошматованим | пошматованими |
Місцевий | на/у пошматованому, пошматованім | на/у пошматованій | на/у пошматованому, пошматованім | на/у пошматованих |