понадимати
ПОНАДИМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Надути повітрям, газом багато чого-небудь. * У порівн. Вони [руки] так попухли, наче хтось понадимав їх (Тулуб, Людолови, II, 1957, 164); // Натягнувши, розпрямити багато чого-небудь (вітрила, одежу і т. ін. - про вітер).
2. Збільшити в об'ємі напруженням (жили, м'язи і т. ін.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понадимаю | понадимаємо |
2 особа | понадимаєш | понадимаєте |
3 особа | понадимає | понадимають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понадимав | понадимали |
Жіночий рід | понадимала | |
Середній рід | понадимало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понадимаймо | |
2 особа | понадимай | понадимайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понадимавши |