покрайній
ПОКРАЙНІЙ, я, є. Який міститься, розташовується по краях чого-небудь. У лабораторії криміналістики Львівського університету за допомогою ультрафіолетового проміння вдалося повністю прочитати покрайні записи, зроблені українським скорописом XVII ст. (Рад. літ-во, 12, 1966, 76).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покрайній | покрайня | покрайнє | покрайні |
Родовий | покрайнього | покрайньої | покрайнього | покрайніх |
Давальний | покрайньому | покрайній | покрайньому | покрайнім |
Знахідний | покрайній, покрайнього | покрайню | покрайнє | покрайні, покрайніх |
Орудний | покрайнім | покрайньою | покрайнім | покрайніми |
Місцевий | на/у покрайньому, покрайнім | на/у покрайній | на/у покрайньому, покрайнім | на/у покрайніх |