пожовтілий
ПОЖОВТІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пожовтіти. - Такий час, Кузьмо, настав, - одповідає [отець Миколай] його ж словами і підносить вгору три пальці з пожовтілими від тютюну пазурами (Стельмах, II, 1962, 300); // у знач. прикм. Темная діброва Стихла і мовчить; Листя пожовтіле З дерева летить (Щог., Поезії, 1958, 173); Він підійшов до самого краю кручі.. і сів на пожовтілий шпориш (Добр., Ол. солдатики, 1961, 103); Смерть.. вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожовтілий | пожовтіла | пожовтіле | пожовтілі |
Родовий | пожовтілого | пожовтілої | пожовтілого | пожовтілих |
Давальний | пожовтілому | пожовтілій | пожовтілому | пожовтілим |
Знахідний | пожовтілий, пожовтілого | пожовтілу | пожовтіле | пожовтілі, пожовтілих |
Орудний | пожовтілим | пожовтілою | пожовтілим | пожовтілими |
Місцевий | на/у пожовтілому, пожовтілім | на/у пожовтілій | на/у пожовтілому, пожовтілім | на/у пожовтілих |