питець
ПИТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто постійно п'є спиртні напої, може випити багато хмільного. На хрестинах він [чернець] гуляє, Добре п'є, питець завзятий, А при чарочці то й пісню Гарно вміє заспівати (Сам., І, 1958, 256); - Хе! Видно зразу, що ти початківець! - засміявся досвідчений питець (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | питець | питці |
Родовий | питця | питців |
Давальний | питцеві, питцю | питцям |
Знахідний | питця | питців |
Орудний | питцем | питцями |
Місцевий | на/у питці, питцеві | на/у питцях |
Кличний | питцю | питці |