питаннячко
ПИТАННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до питання. Давно вже хотів він признатись, що жонатий.. З тією думкою прийшов він до неї; вона його дожидає, кинулася до його, своїм питаннячком хитким не дала йому вимовити слова (Вовчок, І, 1955, 151); Маруся лиш хитала заперечливо головою. Коли уявляла собі ті погляди, котрими її стрінуть, суди-пересуди та переговори попадь та попівен повітових, усі оті маленькі шпигливі питаннячка, невинно-ядовиті уваги, усмішечки, словечка (Хотк., II, 1966, 170); [Удівітельний:] Коли у тебе партбюро? Сьогодні? Дуже добре. У мене є питаннячко, розібрати одну справу треба (Корн., II, 1955, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | питаннячко | питаннячка |
Родовий | питаннячка | питаннячок |
Давальний | питаннячкові, питаннячку | питаннячкам |
Знахідний | питаннячко | питаннячка |
Орудний | питаннячком | питаннячками |
Місцевий | на/у питаннячку | на/у питаннячках |
Кличний | питаннячко | питаннячка |